Лицьову кладку застосовують для декоративного оздоблення стін будівель і захисту стін від несприятливих впливів зовнішнього середовища Опції. Лицьову кладку застосовують для:
- декоративного оздоблення стін будівель;
- захисту стін від несприятливих впливів зовнішнього середовища: атмосферних опадів, перепадів температур, вологості.
Види. Розрізняють 2 види лицьової кладки:
- кладка стіни та її лицьової поверхні з одного і того ж матеріалу;
- кладка лицьової поверхні стін зі спеціальної лицьової цегли або каменю, що має
природне або штучне забарвлення і гладкі або фактурні поверхні. При цьому кладка решти частин стін виконується з рядних мурувальних матеріалів.
Мал 1. Сторони цеглини.
За складом й способом виробництва цегла поділяється на: керамічну (глиняну) і силікатну.
Керамічну цеглу отримують шляхом випалу глин та їхніх сумішей. За структурою може бути повнотілою або порожнинною. Порожнечі в матеріалі організуються при її формуванні (можуть бути наскрізними або некрізними). Порожнинні цеглини легші за повнотілі. А кладка з них має кращі теплоізоляційні властивості.
Склад силікатної цегли: = 90% піску, 10% вапна і невелика частка добавок. При додаванні пігментів отримують силікатну цеглу практично будь-якого кольору - синього, зеленого, малинового, фіолетового. Користується невисокою популярністю, тому що добре вбирає вологу і, як наслідок, має порівняно невисоку морозостійкість. Крім того, силікатна цегла відрізняється від керамічної підвищеною щільністю й зниженими теплоізоляційними характеристиками, стінові конструкції виходять більш важкими, що вимагає спорудження фундаменту підвищеної міцності.
За призначенням керамічна цегла ділиться на: рядову (будівельну) і лицьову (облицювальну, оздоблювальну, фасадну).
Рядова цегла використовується і для внутрішніх і для зовнішніх рядів кладки (обов'язкова подальше штукатурення).
Мал. 2. Зліва - рядова цегла, справа - лицьова.
Лицьова цегла - однорідного кольору, має дві гладкі, рівні лицьові поверхні (так звані «тичок» і «ложок»).
Вона, як правило, порожниста (тобто містить багато порожнин, що робить стіну з такої цегли «теплішою»).
Для облицювання використовуються також фактурна (з рельєфним малюнком лицьової поверхні) і фасонна (або фігурна, профільна) цеглини, що застосовуються для мурування складних форм: арок, стовпів і т.п.
Для виготовлення камінів і печей використовують пічну і шамотову цеглу.
Зовнішній вигляд. Розміри цегли: 250 х 120 х 65 мм.
Мал. 3. Одинарна, півторачна і подвійна цеглини.
Її товщина може варіюватися. Розрізняють одинарну (товщина 65 мм), потовщену (або півторачну) - 88 мм і стандартний камінь керамічний (або подвійну цеглу) - 138 мм.
Колір. Колір цегли в основному залежить від складу глини. Більшість глин після випалу мають класичний цегельний колір (а цеглу називають червоною). Рідше зустрічаються жовті, абрикосові або білі цегли. Іноді в сировину вводять різні пігментні добавки.
Камінь. Камінь лицьовій - стіновий камінь, призначений для мурування і одночасного облицювання стін будівель і має одну або дві лицьові грані.
Розрізняють такі фактури поверхні лицьового каменю (види і характер будови поверхні):
1. Фактура рифлена - шорстка поверхня з правильним чергуванням поздовжніх виступів і (або) западин,
2. Фактура колота (під «шубу» або «скельна») - сколота поверхня з висотою нерівностей рельєфу більше 8 мм і що не пройшла додаткову обробку.
3. Фактура гладка - рівномірно шорстка поверхня без слідів обробки, отримана в процесі виготовлення.
На замовлення споживача допускається виготовлення лицьових каменів зі шліфованою фактурою, тобто з рівномірно шорсткою поверхнею зі слідами обробки, отриманими при одноразовому шліфуванні.
ПРИКЛАДИ ДЕКОРАТИВНОЇ КЛАДКИ
Мал. 4. Приклади декоративної кладки
Одним з різновидів лицьової кладки є декоративна кладка. Для того, щоб підкреслити архітектурну виразність кладки і надати будові індивідуальності, застосовують різні способи розрізання облицювального шару вертикальними швами, розкладки і перев'язки цегли в лицьовому шарі, а також використовуючи різну за кольором, фактурою і розміром цеглу (мал.4)
а - з наскрізними вертикальними швами; б - з зміщеними тичками
В будівництві широко поширена декоративна кладка з частково неперев'язаними поперечними вертикальними швами (мал.5) Наприклад, в лицьовому шарі поперечні вертикальні шви перев'язуються лише через 3-6 рядів або вся лицьова поверхня кладки розчленована суцільними вертикальними швами на смуги шириною в цеглу. В межах кожної з цих смуг через 2-3 ряди кладки укладають тички, що й створює перев'язку лицьового шару з кладкою стіни. Можливі й інші варіанти перев'язки вертикальних поперечних швів лицьового шару. Однак у будь-яких випадках необхідно, щоб була забезпечена перев'язка кладки облицювального шару і основного масиву стіни. Чергування ложкових і тичкових цеглин в таких кладках вказується в проекті.
Мал. 6. Рельєфна декоративна кладка. а - смужка із цегл, покладених під кутом, б - смужка із цегл, укладених під кутом і на ребро; в - деталь стіни з цегл, покладених під кутом.
Для декоративного оформлення лицьової поверхні кладки застосовують візерунчасту і рельєфну кладки, пояски висотою в один, або кілька рядів цегли, а також різні способи розшивки швів. Для додання поверхні кладки рельєфного малюнка цеглини розташовують, наприклад, так, щоб в плані площини їх граней утворили з площиною стіни кут. Одні цеглу укладають плашма, інші - на ребро, розташовуючи їх у шаховому порядку, в результаті чого виходить рельєфний візерунок (мал.6)
КЛАДКА СТІН З АРХІТЕКТУРНИМИ ДЕТАЛЯМИ
Архітектурні деталі фасадів будівель, що виконуються з цегли і каменів, ускладнюють мурування. Складність мурування зовнішніх стін встановлюють за кожним поверхом в цілому у вигляді вираженого у відсотках відношення площі, займаної ускладненими частинами кладки (на обох сторонах всіх зовнішніх стін), до загальної площі лицьового боку зовнішніх стін без вирахування прорізів.
Залежно від складності кладки зовнішні стіни бувають:
- прості - з ускладненими частинами, які займають площу, що не перевищує 10% лицьової поверхні зовнішніх стін;
- середньої складності - з ускладненими частинами, які займають площу відповідно не більше 20% площі лицьової поверхні зовнішніх стін;
- складні - ускладнені частини у них займають не більше 40% площі лицьової поверхні зовнішніх стін;
- особливо складні - з ускладненою поверхнею, що займає більше 40% загальної площі.
До ускладнених частин кладки відносяться карнизи з цегли або керамічних каменів, пілястри, пояси, сандрики, русти, контрфорси, напівколони, еркери, обрамлення прорізів криволінійного обрису, а також підвіконні і інші ніші.
Пілястер, (фр. pilastre, іт. pilastro, лат. рilа - стовп) - плаский вертикальний виступ (прямокутний у плані) в стіні. Може бути як декоративним, так і конструктивним елементом, що влаштовується для посилення стіни.
Карниз - виступаюча вперед смуга, що увінчує зовнішні стіни будівлі, призначений для захисту стін від дощу. Карниз ділитися на три частини (знизу догори: підтримуюча, ока́пець і увінчуюча).
Карниз, також - прикраса у стіні виступом, уступчастою поличкою, під покрівлею, стелею тощо. Використовуються для декорування стель і стін інтер'єрів, в основному на стику стелі і стіни. Також поряд з фільонками, лопатками, рустами карнизи використовуються для прикраси стін будівель.
Пояс - гладка смуга, простягнута горизонтально, злегка виступаюча з поверхні стіни.
Сандрик - декоративна архітектурна деталь у вигляді карниза або фронтончика (іноді спирається на два кронштейни, пілястри або колони з боків отвору), над віконними або дверними отворами на фасадах будівель, рідше в інтер'єрах. Може бути виконаний як над прямокутним, так і над криволінійним отвором.
Русти - горизонтальні борозни на глибину 30-60 мм в кладці зовнішньої стіни, розташовуються через чотири-вісім рядів. Русти ділять фасад на пояси, створюючи рельєфну поверхню.
Контрфорс (фр. contrefort - сильний, лат. contra - проти), вертикальна конструкція, що є або виступаючою частиною стіни, або розміщеною окремо, з'єднаною з нею аркбутаном. Сприяє стійкості стіни тим, що своєю масою протидіє розпору склепінь.
Напівколона - колона, яка виступає зі стіни приблизно на 1/2 свого діаметра.
Еркер (нім. Erker - ліхтар) - напівкруглий, багатогранний засклений виступ у стіні будівлі. Проходить через кілька поверхів або на всю висоту (зазвичай крім першого поверху). Збільшує площу внутрішніх приміщень, покращує освітленість та інсоляцію.
Ніша (фр. noscher - гніздитися, влаштовувати гніздо) - поглиблення в стіні, прямокутне або напівкругле в плані, має різне завершення перекриття. Ніша використовується для установки статуй, ваз, розміщення вбудованих шаф, для влаштування фонтанів. Нішу застосовують і для пластичної обробки стіни.
Мал. 7. Кладка стін з одночасним облицюванням силікатними або керамічними плитами:
1 - анкер, 2 - пірон; 3 - притулені облицювальні плити; 4 - прикладний ряд плит.
Кладку архітектурних елементів з прямокутної і профільної цегли виконують одночасно зі зведенням зовнішніх і внутрішніх стін будівлі. Деталі поясків і карнизів викладають з цегли, що виступають у вигляді кронштейнів із ступінчастим профілем. Кронштейни виконують з лицьової цегли, поставленої на ребро або покладеної плашма. Поля між кронштейнами заповнюють звичайною або профільною цеглою чи художніми вставками. Виступаючі ряди кладки в карнизах, поясках і т.д. незалежно від системи перев'язки виконують з цілих цеглин. При цьому звис кожного ряду кладки допускається не більше ніж на 1/4 довжини цеглини, а загальне винесення неармованого карнизу - не більше 1/4 товщини стіни.
Якщо стіну викладають із порожнистої цегли, то для тих рядів що звішуються (карнизів, поясків, а також інших частин, що вимагають тесання цегли), використовують звичайну (повнотілу) або спеціальну (профільну) лицьову цеглу. Для облицювання стін одночасно з їх зведенням застосовують закладні (які прищемляються кладною), та інші види плит, які закріплюють за допомогою сталевих скоб, гаків і дроту. Скоби, гаки і дріт закладають у шви між цеглою або камінням в процесі мурування. Застосовують також облицювання плитами, що закріплюються не тільки дротом, а й прокладними рядами, вмурованими в кладку. Для облицювання одночасно з муруванням служать бетонні, керамічні, силікатобетонні плити і плити з природного каменю.
Мал. 8. Рельєфна кладка: а - пояски, б - карнизи.
Перед початком кладки стін з одночасним облицюванням їх великорозмірними плитами підготовляють горизонтальну поверхню основи . На цю поверхню розкладають шар розчину. На кутах стін поміщають маякові облицювальні плити і натягують мотузку-причалок. За мотузкою-причалком встановлюють на висоту одного ряду всі проміжні плити і перевіряють правильність їх установки виском і рівнем, після чого виконують цегельну кладку стіни на висоту встановленого ряду плит. Далі процес кладки повторюється.
При облицюванні плитами з природного каменю плити ряду з'єднують між собою скобами або пластинчастими гаками, вмурованими в торцеві пази плит. Закріплюють плити з природного каменю анкерами, а бетонні плити кріплять до кладки за петлі дротовими анкерами. Кладку стін з одночасним облицюванням їх керамічними, бетонними або силікатними плитами, що закріплюються за допомогою прокладних рядів, виконують у такій послідовності (мал. 7).
Мал. 9. Декоративна кладка пасків.
Після укладання прокладного ряду спочатку виставляють ряд облицювальних притульних плит, потім зводять кладку стіни до рівня верху притульних облицювальних плит і знову укладають прокладний ряд облицювання.
Щоб надати кладці рифленого візерунку, цеглу розташовують так: одну з них кладуть плашма, інші на ребро. Весь цей малюнок повторюється в шаховому порядку, в результаті виходить рельєфний візерунок (мал. 8,9). Поверхня декоративної лицьової кладки може бути не тільки гладкою візерунчастою, а й рифленою, що має пояски висотою в один ряд цегли або кілька цеглин, крім того, виконується розшивання швів.
Всі виступаючі ряди в карнизах, поясках та ін, незалежно від перев'язки кладки, виконують з цілих цеглин. Причому звис кожного ряду кладки не повинен перевищувати 1/3 цегли, а загальний звис неармованого карнизу повинен становити 1/2 товщини стіни. Карнизи, загальний винос яких складає більше 1/2 товщини стіни, виконуються з використанням армування цегляної кладки на розчині марки 25 або із залізобетонних елементів, заанкерованих в кладці. Кладка всіх архітектурних елементів виконується у відповідності з проектом. Щоб додати цеглі необхідної форми, його витесують. Звислі ряди карнизів, поясків, сандриків та інших деталей виконують зі звичайної (повнотілої) або спеціальної (профільної) лицьової цегли, навіть якщо кладка ведеться з порожнистої цегли.
а - облицювальним цегляним каменем; б - облицювальною плиткою; в - підрізною з бетонних блоків; г - з відбійної цегли; д - обштукатуренням
Для кладки архітектурних деталей застосовують також керамічні камені, керамічні, кам'яні, бетонні плити і готові деталі, виконані з бетону, кераміки, природного каменю. При оформленні лиштв (наличників) і укосів віконних і дверних прорізів в облаштуванні поясків, карнизів і прикрас фасадів застосовують бетонні та залізобетонні деталі. Карнизи з керамічними деталями дозволяється робити тільки в перев'язку з кладкою напуском. Причому загальний винос не перевищує половини товщини стіни. Архітектурними деталями з природного каменю оформляють цоколі (Мал. 10), лиштви, відкоси, пояски.
Установка архітектурних деталей ведеться в процесі мурування, але можлива й по раніше викладеній кладці, кріплення гаками або костилями, які закладаються в гнізда, або скобами, які закладаються у шви кладки. Способи кріплення вказуються в проекті.
КРІПЛЕННЯ АРХІТЕКТУРНИХ ДЕТАЛЕЙ
Бетонні та залізобетонні архітектурні деталі застосовують при облаштуванні лиштв і укосів дверних і віконних прорізів, облаштуванні поясків, великих карнизів і для оздоблення фасадів. Для цих же цілей використовують архітектурні деталі з кераміки.
Архітектурними деталями з природного каменю оформляють переважно цоколі, лиштви та укоси, а також з них виконують пояски. Архітектурні деталі, як й інші облицювальні вироби, встановлюють як в процесі мурування, так і на раніше зведені стіни. При цьому застосовують ті ж способи кріплення: гаками або костилями, що закріплюються в гнізда, або скобами, що закріплюються у шви кладки під час її зведення, та іншими способами відповідно до вказівок, передбаченими у робочих кресленнях. Карнизи зі збірних деталей, які мають винос, що перевищує половину товщини стіни, закріплюють анкерними болтами, попередньо забитими в кладку на глибину, задану проектом.
"Декоративна кладка"
Джерело: newshouse.ru
Немає коментарів:
Дописати коментар